Останній день літа. А завтра вже осінь.
"Не йди від нас, літо!",- душа моя просить...
Всі дні пролетіли, як тінь, непомітно...
А учні благають:"Не йди від нас, літо."
Де посмішки, радість, де співи у душах?
Немає, бо літо іде непослушне.
Так сумно на серці, проте взагалі-то
Хіба найгарніше з пір року - це літо?
Неправда. І осінь пора також гарна,
Угості до нас прилітає не марно -
Вона позолочує все навкруг себе,
І хмари тваринками робить на небі...
Остання ніч літа. Так дивно на дворі.
Востаннє сіяють для нас літні зорі,
А завтра осінні вже будуть світити,
Для того, щоб жити і жити, і жити!!!
Комментарий автора: Цей вірш я написала, як була підлітком...Зараз я вже мама,і маю двох доньок...Згадала про цей невеличкий простенький віршик, і подумала, а чому б ненадрукувати у газету?Можливо, цей вірш передасть настрій чи стан душі ще якогось підлітка, якому завтра до школи.......
Алина Бабыч,
Киев, Украина
"Господь - крепость моя и щит мой; на Него уповало сердце мое, и Он помог мне, и возрадовалось сердце мое; и я прославлю Его песнию моею" (псалом 27:7.) e-mail автора:alya_babich@ukr.net
Прочитано 7080 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
