Ти на вушко мені помурчи про любов.
Хай у хугу лютневу зігріється кров.
Розцвітуть хризантеми на мерзлім вікні.
(Ой, пробач! Знову штампи оті навісні!)
Розгубились давно романтичні слова...
Через те, що вже сива моя голова?
Чи тому, що слова набули вже ваги?
Може більше нам цінні вже борщ й пироги?
Дай-но, капці! Кота налякай-но кийком!
Я поставлю на столик горня з молоком -
Якось треба ж позбавитися печії!
Пам'ятаєш: колись ми "гонили чаї"...
І сварили дітей: "Спіть вже там, не шуміть!"
Зараз діти нам: "Чуєм! Тихіш! Не кричіть!"
-Га? Летять кажеш? Роки насправді летять!
Скоро внучкам пора підійде дівувать.
І куди ж воно ділось так швидко, скажи?
Постаріли обоє... Нехай! Не тужи!
Сядь-но ближче. Згадаєм життя. Не мовчи!
Про любов, як у молодості, помурчи!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Судьбы и жизни на краю . - Николай Зимин Человеческое счастье недолговечно и обманчиво.Божье---вечно.Какому ты доверишься или доверился?Не ищи легкого счастья.Его не бывает.Бог,только Он,является источником настоящего счастья на земле для меня и для тебя.Не строй дом свой на песке...Есть крепкое основание---Бог и Его слово.
Там нет ни зависти ,ни лжи.
Там злоба больше не кружит
И ложным счастьем не манит
И близко даже.
